Антинуклеарні антитіла (ANA HEp-2, IFT)

Діагностичний напрямок

Функціональний стан організму

Загальна характеристика

Аутоімунний гепатит (АІГ) — це хронічне захворювання печінки невідомої етіології, яке може уражати будь-якого пацієнта незалежно від віку, статі та етнічної приналежності. На початковому етапі клінічний спектр захворювання значно варіює: від безсимптомного перебігу до гострої печінкової недостатності з масивним некрозом гепатоцитів. (EASL Clinical Practice Guidelines on the management of autoimmune hepatitis. Journal of Hepatology, August 2025, Vol. 83, Issue 2, Pages 453-501. (PMID: 40348684 / DOI: 10.1016/j.jhep.2025.03.017)

Ключові діагностичні акценти та зміна парадигми за матеріалами EASL (Європейська асоціація з вивчення захворювань печінки) 2025: https://www.journal-of-hepatology.eu/article/S0168-8278(25)00173-4/fulltext
1. Аутоімунну етіологію ураження печінки не можна виключати у чоловіків, пацієнтів літнього віку або представників різних етнічних груп, якщо у них реєструється нез'ясований синдром цитолізу;
2. АІГ здатний перебігати як абсолютно безсимптомно (випадкова знахідка ізольованого підвищення АЛТ/АСТ при чек-апі), так і маніфестувати у вигляді гострого фульмінантного (блискавичного) гепатиту з масивним некрозом тканин, що часто імітує гостре токсичне або вірусне ураження печінки;
3.Підтверджено статус непрямої реакції імунофлуоресценції (IFT) як «золотого стандарту» для якісного визначення скринінгових аутоантитіл (ANA, ASMA, LC-1, anti-LKM-1). Нормальний рівень IgG у сироватці крові не виключає діагноз АІГ. У педіатричній практиці, а також під час  фульмінантного захворювання у дорослих рівень IgG може залишатися в межах норми. Саме тому першочергове визначення профілю аутоантитіл методом IFT має критичне діагностичне значення.

Антинуклеарні антитіла (ANA HEp-2, IFT).
ANA — це гетерогенна група аутоантитіл, які помилково атакують власні компоненти ядер та цитоплазми клітин організму (нуклеїнові кислоти, гістони, білки ядерної мембрани). Тест виконується на спеціальній культурі людських клітин HEp-2, що дозволяє лікареві-лаборанту визначити характерний тип світіння під мікроскопом, а шляхом послідовних розведень сироватки — встановити фінальний титр (концентрацію) цих антитіл.
Клінічна ( діагностична) цінність за EASL 2025:
Перша лінія скринінгу: ANA залишаються головним, найбільш чутливим серологічним маркером для підтвердження аутоімунної природи гепатиту.
Важливість методу (IFT на HEp-2): оцінка титру та типу світіння (гомогенне, гранулярне) є обов'язковою. Водночас, звичайні ІФА-тести (ELISA) часто дають хибнонегативні результати на ранніх стадіях.
Діагностичний поріг: Титр ≥1:80 -1:160 дорослих та ≥ 1:20 у дітей є вагомим діагностичним критерієм, який включається у шкалу підрахунку балів АІГ. 

«Згідно з рекомендаціями EASL та критеріями IAIHG, виявлення АNА у титр ≥1:80 у дорослих (та≥ 1:20 у дітей) є вагомим діагностичним маркером, який додає бали до шкали верифікації АІГ. Отримані результати вимагають обов'язкового зіставлення з гістологічним дослідженням (біопсією печінки), оцінкою інших аутоантитіл (ASMA, anti-LKM-1, anti-LC-1) та клініко-біохімічною картиною».

Показання для призначення

1.Первинне обстеження пацієнтів (незалежно від віку та статі) із нез'ясованим підвищенням АЛТ/АСТ (синдромом цитолізу), якщо виключено вірусні гепатити;
2.Підозра на гострий/блискавичний початок гепатиту, навіть якщо рівень загального IgG в нормі;
3.Диференційна діагностика при підозрі на перехресні синдроми (наприклад, АІГ + первинний біліарний холангіт);
4.Наявність супутніх аутоімунних захворювань або обтяженого сімейного анамнезу за наявності мінімальних змін лабораторних показників печінки;
5.Комплексна оцінка стану пацієнта перед плануванням відміни імуносупресивної терапії (для прогнозування ризику рецидиву АІГ);
6.Поєднання ураження печінки із системними проявами (суглобовий синдром, шкірні висипи, тривала лихоманка нез'ясованого генезу, цитопенії).

Маркер

Це маркер наявності аутоантитіл класу IgG до широкого спектра ядерних та цитоплазматичних антигенів клітини людини (нуклеїнових кислот, гістонів, білків ядерної мембрани, ядерець та мітотичного апарату).

Органоспецифічний маркер в гепатології: слугує важливим критерієм для діагностики аутоімунного гепатиту (особливо при виявленні гомогенного патерну або цитоплазматичного філаментного світіння F-актину) та первинного біліарного холангіту (ПБХ) (при виявленні мітохондріального або мембранного патернів).

Головний скринінговий маркер системних захворювань сполучної тканини (СЗСТ) — насамперед системного червоного вовчака (СЧВ, де чутливість методу сягає 95-99%), синдрому Шегрена, системної склеродермії (SSc) та змішаного захворювання сполучної тканини (МСТD).

Клінічна значущість

Склад показників:

Антинуклеарні антитіла (ANA HEp-2, IFT)

<80 - негативний
80-160 -cумнівний
160–320 - помірно
позитивний (вагомий поріг для дітей)
>320-високопозитивний

Правила підготовки

Правила доставки біоматеріалів до лабораторії

Інтерференція:

• Нещодавні вірусні інфекції: Віруси (Епштейна-Барра, ЦМВ, гепатити B і C); викликають поліклональну активацію В-лімфоцитів. Це може призвести до появи транзиторних низьких титрів ANA чи ASMA, які зникнуть після одужання.

• •Гемоліз ;
  •Хільозна сироватка (ліпемія);
  •Іктеричність (високий білірубін);
  •Прийом глюкокортикоїдів та імуносупресантів: якщо пацієнт вже отримує терапію (преднізолон, будєсонід, азатіоприн), рівень аутоантитіл у крові швидко падає. Тести можуть показати хибнонегативний результат або значне зниження титру. Скринінг завжди краще проводити до початку лікування.

Інтерпретація:

• •Негативний результат (< 1:80)
  Значення титру: < 1:80 (інверсне розведення).
  Клінічне трактування: Норма. Аутоімунна патологія на момент обстеження маловірогідна.
  Діагностична значущість та тактика лікаря: Нормальний стан імунної системи. За наявності яскравих симптомів цитолізу рекомендовано виключити інші серонегативні форми або оцінити динаміку за певний час.
  • Незначний рівень (1:80- 1:160)
  Значення титру: 1:80- 1:160 (інверсне розведення).
  Клінічне трактування: Граничний рівень (поріг позитивності чи «сіра зона»), «non-significant level».
  Діагностична значущість та тактика лікаря: Може зустрічатися у 10-15% абсолютно здорових людей, людей похилого віку або як тимчасова реакція після вірусних інфекцій. Самостійного діагностичного значення немає.
  • Трохи підвищений рівень (1:160 – 1:320)
  Значення титру: 1:160 – 1:320 (інверсне розведення).
  Клінічне трактування: Помірно позитивний титр (вагомий поріг для дітей).
  Діагностична значущість та тактика лікаря: Клінічно значущий рівень. Згідно з критеріями EASL, титр ≥1:160 у дорослих (та ≥ 1:20 у дітей) є офіційним маркером, що додає бали в шкалу діагностики АІГ. Вимагає зіставлення з біопсією та іншими антитілами (ASMA, LC-1).
  • Підвищений рівень (> 1:320)
  Значення титру: > 1:320 (наприклад: 1:640, 1:1280... інверсне розведення).
  Клінічне трактування: Високопозитивний титр.
  Діагностична значущість та тактика лікаря: Висока ймовірність системного аутоімунного процесу. Свідчить про масивну активацію В-лімфоцитів. Обов'язково оцінюється тип світіння ядра (гомогенне, гранулярне тощо) для диференціації між АІГ та іншими ревматологічними патологіями (СЧВ, синдром Шегрена).

  
  Інтерпретацією результату повинен займатися кваліфікований фахівець, який чітко розуміє переваги та обмеження тесту, у контексті всіх клініко-анамнестичних даних. Неправильне використання дослідження може збільшити ймовірність постановки помилкового діагнозу та призвести до непотрібних втручань і зниження якості життя пацієнта.