Хелікобактеріоз, Helicobacter pylori, антитіла IgG

Загальна характеристика

Helicobacter pylori — спіралеподібна грамнегативна бактерія, що інфікує різні області шлунка і дванадцятипалої кишки. Бактерія H.Pylori має розвинені складні механізми захисту, що дозволяє їй ухилятися від бактерицидного впливу соляної кислоти у порожнині шлунку, розмножуватися в ньому, взаємодіяти зі шлунковим епітелієм та імунною системою людини. Наукові дані довели роль H. Pylori як фактору, що викликає більшість випадків хронічного гастриту, виразкової хвороби шлунку, дванадцятипалої кишки та карциноми шлунку. Виділяють кілька методів виявлення H. pylori : інвазивні (прямі) та неінвазивні (непрямі) тести діагностики . Непрямі методи виявляють не сам мікроорганізм, а непрямі ознаки інфекції, наприклад специфічні антитіла в сироватці крові (серологічні тести) або вміст міченого атома вуглецю в повітрі, що видихається (дихальний уреазний тест).
Після зараження імунна система людини починає вироблення імуноглобулінів типів IgM, IgA та IgG. В першу чергу продукуються IgM, які вдається виявити у короткий термін після інфікування, а згодом IgA та IgG, які виявляються через 3-4 тижні після зараження у 95-100% інфікованих осіб. Оскільки чутливість тесту на IgG можна порівняти з чутливістю більшості інвазивних досліджень (швидкий уреазний тест, гістологічне дослідження), він виявляється особливо корисним, коли виконання ендоскопії не планується.
Високий рівень IgG дозволяє запідозрити активну інфекцію. Слід зазначити, що чіткої кореляції між рівнем антитіл і ступенем тяжкості інфекції немає. Рівень IgG залишатиметься високим протягом тривалого часу після повної загибелі мікроорганізму (близько половини пацієнтів, які вилікувалися від H. pylori, матимуть високі рівні IgG ще 1-1,5 року). 
Як відомо, результат тесту  залежить також від особливостей імунної відповіді пацієнта. Імунна відповідь людей похилого віку характеризується зниженим виробленням специфічних антитіл (будь-яких, у тому числі до H. pylori), що необхідно враховувати, якщо отримано негативний результат тестування при клінічних ознаках диспепсії.  Згідно протоколу позитивний результат тестування у пацієнта, який приймав антибіотики, не дозволяє диференціювати активну інфекцію та інфекцію в анамнезі й потребує проведення додаткових лабораторних досліджень. 
Визначення рівня IgG для діагностики ефективності терапії не є основним тестом. Вважається, що зниження концентрації IgG на 20-25% протягом 6 місяців опосередковано свідчить про загибель мікроорганізму, тому  рекомендується порівнювати рівень антитіл на момент початку хвороби з рівнем антитіл після закінчення лікування. У той самий час, якщо концентрація антитіл не знижується, це може означати неефективність терапії. Відсутність антитіл IgG при повторному аналізі свідчить про успішність лікування та елімінацію мікроорганізму.

Тип біоматеріалу та способи взяття:

Правила підготовки пацієнта

Правила доставки біоматеріалів до лабораторії

У лабораторному довіднику можна ознайомитися з докладним описом дослідження