Отит вуха: види, симптоми та лікування

Фото - Отит у дорослих і дітей: симптоми, причини та лікування

Що таке отит?
Як виглядає отит?
Види отиту та їх симптоми
Причини виникнення отиту
Діагностика отиту
Сучасні методи лікування
Особливості перебігу отиту у немовлят та дітей
Профілактика отиту та вушних захворювань
Популярні запитання та відповіді

Біль у вусі часто з’являється раптово: ще вчора все було добре, а сьогодні навіть легкий дотик викликає дискомфорт. У багатьох випадках причиною є отит – одне з найпоширеніших ЛОР-захворювань. Від легкого зовнішнього отиту до більш складного запалення середнього вуха – кожен тип потребує уваги та правильного підходу до лікування.

Що таке отит?

Отит – це запальний процес, який вражає різні анатомічні відділи вуха. Вухо складається з трьох частин:

зовнішнє (вушна раковина та слуховий прохід);
середнє (барабанна порожнина);
внутрішнє (лабіринт).

Залежно від того, яка частина уражена, розрізняють різні види отиту:

зовнішній отит;
середній отит;
внутрішній отит.

Найчастіше зустрічається саме середній отит, особливо у дітей. Він зазвичай розвивається як ускладнення після вірусних інфекцій (ГРВІ, грипу), коли інфекція потрапляє у середнє вухо через слухову трубу.

З клінічної точки зору, отит може бути:

гострим (раптовий початок і виражені ознаки отиту);
хронічним (тривалий перебіг із періодичними загостреннями).

Важливо розуміти, що отит не заразний сам по собі, але інфекції, які його викликають (віруси, грибки чи бактерії), можуть передаватися від людини до людини.

Як виглядає отит?

Зовнішні прояви отиту можуть значно відрізнятися залежно від його типу та стадії. У деяких випадках зміни помітні, а іноді їх може побачити лише лікар під час огляду.

як виглядає отит

При зовнішньому отиті:

шкіра слухового проходу почервоніла та набрякла;
можливі висипи або фурункул;
інколи спостерігаються виділення;
дотик до вуха викликає біль.

Це типовий вигляд для запалення зовнішнього вуха, який часто виникає після потрапляння води або при мікротравмах.

При запаленні середнього вуха зовнішніх змін може не бути, але всередині:

барабанна перетинка стає почервонілою та потовщеною;
може випинатися через накопичення рідини;
при гнійній формі можливий її прорив і поява виділень з вуха.

Саме тому при підозрі на середній отит необхідний огляд лікаря, оскільки візуально самостійно оцінити стан неможливо.

При гнійній формі отиту:

з’являються жовтуваті або зеленуваті виділення з вуха;
біль може зменшитися після прориву перетинки;
можливий неприємний запах цих виділень.

До загальних ознак отиту, які можна помітити належать почервоніння, набряк, виділення з вуха, відчуття закладеності та зниження слуху.

Отит може виглядати як легке подразнення або як серйозне гнійне запалення, саме тому важливо не ігнорувати перші симптоми та вчасно звертатися до лікаря.

Види отиту та їх симптоми

Отит – це не одне захворювання, а ціла група патологічних станів, які відрізняються за локалізацією, причинами розвитку та клінічними проявами. Саме тому правильне визначення видів отиту має основне значення для діагностики та вибору тактики лікування. У сучасній отоларингології класифікація базується, насамперед, на анатомічному принципі: розрізняють запалення зовнішнього вуха, середнього вуха та внутрішній отит (лабіринтит).

симптоми отиту

Найлегшою формою є запалення зовнішнього вуха або зовнішній отит, при якому запалення обмежується шкірою слухового проходу або вушної раковини. За даними клінічних рекомендацій American Academy of Otolaryngology–Head and Neck Surgery (AAO-HNS), основними збудниками є бактерії (Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus), рідше – грибки. До типових симптомів отиту у цьому випадку належать локальний біль, який посилюється при натисканні на козелок, свербіж, відчуття закладеності, а також почервоніння і набряк. Загальний стан зазвичай стабільний, температура тіла залишається нормальною або субфебрильною.

Найпоширенішою формою є запалення середнього вуха, який особливо часто зустрічається у дітей. За даними World Health Organization та рекомендацій American Academy of Pediatrics, більшість випадків пов’язані з вірусними інфекціями верхніх дихальних шляхів, до яких приєднується бактеріальна флора (Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae). До класичних ознак отиту цієї форми належить інтенсивний біль у вусі, відчуття тиску або «розпирання», зниження слуху, підвищення температури тіла та загальна слабкість. У дітей часто спостерігається дратівливість, порушення сну, відмова від їжі. Запалення середнього вуха також має прояви залежно від форми захворювання:

гострий катаральний процес може супроводжуватися лише набряком і накопиченням рідини;
при бактеріальному ураженні формується гнійний отит, для якого характерне накопичення гною в барабанній порожнині. У такому випадку біль стає пульсуючим, різким, а після прориву барабанної перетинки з’являються виділення, і біль може тимчасово зменшитися;
при тривалому або рецидивуючому перебігу формується хронічний процес, що підвищує ризик таких станів, як ускладнення хронічного середнього отиту та стійке зниження слуху.

Внутрішній отит (лабіринтит) є значно рідкіснішим, але клінічно найбільш серйозним варіантом запалення вуха. Він зазвичай виникає як ускладнення середнього отиту або внаслідок поширення інфекції. Згідно з науковими дослідженнями, ураження внутрішнього вуха супроводжується не лише слуховими, а і вестибулярними порушеннями. До основних симптомів належать виражене запаморочення, нудота, блювання, порушення рівноваги, шум у вухах та різке зниження слуху. Такий стан потребує негайної медичної допомоги.

Одне з найсерйозніших ускладнень отиту – мастоїдит, запалення соскоподібного відростка скроневої кістки. Ця невелика кісткова структура розташована прямо за вушною раковиною і щільно пов'язана з порожниною середнього вуха, саме тому інфекція може легко поширитися туди, якщо отит не лікувати або лікувати неправильно.

Запідозрити мастоїдит можна за такими ознаками: біль і почервоніння за вухом, вушна раковина відстовбурчується або виступає вперед, температура не спадає попри лікування. У дітей ці симптоми можуть розвинутися досить швидко, тому важливо не ігнорувати погіршення стану.

Лікування мастоїдиту – виключно медичне: антибіотики внутрішньовенно, а в складніших випадках – хірургічне дренування або видалення ураженої тканини. Це саме та ситуація, коли зволікання з візитом до лікаря може коштувати дуже дорого.

Важливо! Незалежно від локалізації, отит може мати гострий або хронічний перебіг. Гострі форми характеризуються швидким розвитком симптомів і, як правило, добре піддаються лікуванню. Хронічні ж супроводжуються періодичними загостреннями та можуть призводити до довготривалих наслідки отиту, включаючи порушення слуху.

Причини виникнення отиту

Отит найчастіше розвивається як наслідок дії інфекційних агентів або порушення нормальної роботи слухового апарату. У більшості випадків отит – це запалення вуха, яке виникає через проникнення бактерій або вірусів. Особливо часто це стосується запалення середнього вуха, що розвивається як ускладнення респіраторних інфекцій. За даними World Health Organization та Centers for Disease Control and Prevention, основними збудниками є Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis. Віруси (грипу, аденовіруси, риновіруси) також відіграють важливу роль, створюючи умови для бактеріального ураження.

Однією з основних причин є порушення функції слухової (євстахієвої) труби. У нормі вона забезпечує вентиляцію середнього вуха та вирівнює тиск. При застуді, алергії або запаленні слизова оболонка набрякає, що призводить до застою рідини. Це створює ідеальне середовище для поширення інфекції та розвитку запалення вуха.

Для зовнішнього отиту характерні також інші фактори. Найчастіше причиною є:

потрапляння води у вухо (так зване «вухо плавця»);
мікротравми шкіри (ватні палички, навушники);
зниження місцевого імунітету.

У таких умовах бактерії легко проникають у шкіру слухового проходу, викликаючи зовнішній отит.

Також до факторів ризику, які підвищують ймовірність розвитку отиту, належать часті ГРВІ, алергічний риніт, аденоїди (особливо у дітей), різкі перепади тиску (перельоти, занурення під воду), ослаблений імунітет.

Важливо також враховувати, що інколи причини отиту можуть бути неінфекційними. Наприклад:

травми вуха;
сторонні тіла у слуховому проході;
дерматологічні захворювання (екзема, дерматит).

Діагностика отиту

Оскільки отит може мати різні форми та причини, важливо не лише підтвердити сам факт запалення вуха, а й встановити його тип, стадію та можливі ускладнення. Основою діагностики є консультація лікаря-отоларинголога (ЛОРа). Вже на етапі збору анамнезу лікар оцінює характерні ознаки отиту: біль у вусі, зниження слуху, закладеність, виділення, підвищення температури.

Головним методом є отоскопія – огляд слухового проходу та барабанної перетинки за допомогою спеціального приладу. Це дозволяє:

оцінити стан шкіри при запаленні зовнішнього вуха;
виявити почервоніння, набряк або випинання барабанної перетинки при середньому отиті;
визначити наявність рідини або гною (наприклад, при гнійному отиті).

Отоскопія є базовим стандартом, рекомендованим клінічними настановами American Academy of Otolaryngology–Head and Neck Surgery. Для уточнення діагнозу можуть застосовуватися додаткові інструментальні та лабораторні методи:

Тимпанометрія – дослідження рухливості барабанної перетинки та тиску у середньому вусі. Допомагає виявити рідину при отит середнього вуха, навіть якщо зовнішні зміни мінімальні.
Аудіометрія – оцінка слуху. Застосовується при підозрі на зниження слуху або при хронічному перебігу, щоб визначити можливі наслідки отиту.
Лабораторні дослідження:
- загальний аналіз крові (ознаки запалення);
- бактеріологічне дослідження виділень (для визначення збудника і чутливості до антибіотиків, якщо потрібен антибіотик при отиті).

Сучасні методи лікування

Лікування отиту базується на методах доказової медицини та залежить від форми захворювання, віку пацієнта, вираженості симптомів і наявності ускладнень. Сучасні підходи, відповідно до рекомендацій World Health Organization та American Academy of Otolaryngology–Head and Neck Surgery, передбачають індивідуальний підхід: у частині випадків можливе спостереження без негайного призначення антибіотиків, тоді як у складніших ситуаціях потрібна комплексна терапія. Головна мета лікування отиту – усунути причину запалення, полегшити симптоми та запобігти розвитку ускладнення. Лікування може складатись як з немедикаментозної терапії, так і використовувати медикаментозні методи.

Немедикаментозні методи лікування

Немедикаментозні підходи застосовуються при легкому перебігу або як доповнення до основної терапії. Вони спрямовані на зменшення симптомів і створення умов для природного відновлення.

До таких належать:

спокій та відпочинок, адже організм краще бореться із запалення вуха, коли відсутнє перевантаження;
контроль температури та мікроклімату. Важливо уникати переохолодження, різких перепадів температури, а також підтримувати оптимальну вологість повітря;
сухе тепло (за рекомендацією лікаря), яке може застосовуватися лише при негнійних формах. При гнійному отиті будь-яке прогрівання протипоказане.
фізіотерапія, що використовується після гострої фази: УВЧ-терапія, лазеротерапія можуть сприяти відновленню тканин.

Ці методи не замінюють основне лікування, але допомагають пришвидшити одужання та зменшити симптоми отиту.

Медикаментозні методи лікування

Медикаментозна терапія є основою лікування більшості форм отиту. Вибір препаратів залежить від типу захворювання та його причини.

Знеболювальні та протизапальні засоби, що застосовуються для зменшення болю та запалення. Особливо важливі при середньому отиті, де біль може бути інтенсивним.
Місцеві препарати (вушні краплі), що використовуються при отиті зовнішнього вуха та деяких формах середнього отиту
Судинозвужувальні назальні засоби, що допомагають відновити прохідність слухової труби.
Антибактеріальна терапія, яка призначається не завжди, а лише за показаннями (виражені симптоми, висока температура, гнійний отит, дитячий вік). У таких випадках застосовується антибіотик, підібраний лікарем відповідно до збудника.
Антигістамінні препарати, що можуть використовуватися, якщо причини отиту пов’язані з алергічними реакціями.

Важливо! Самолікування при отиті є небезпечним і може призвести до серйозних ускладнення отиту. Не всі випадки потребують антибіотиків. При погіршенні стану необхідно негайно звернутися до лікаря

Особливості перебігу отиту у немовлят та дітей

Отит у дитячому віці має свої анатомічні, фізіологічні та клінічні особливості, через які захворювання виникає частіше та може протікати важче, ніж у дорослих. За даними World Health Organization та American Academy of Pediatrics, до 80% дітей хоча б раз переносять середній отит до 3-річного віку.

Чому діти хворіють частіше? Основні причини пов’язані з будовою вуха та імунною системою:

слухова (євстахієва) труба у дітей коротша, ширша і розташована більш горизонтально;
інфекції з носоглотки легше потрапляють у середнє вухо;
імунітет ще формується, тому організм менш ефективно бореться з інфекціями.

Саме тому отит у немовлят і отит в дитини часто виникає як ускладнення звичайної застуди. Також класичні симптоми отиту у дітей можуть бути менш специфічними, особливо у немовлят, які не можуть поскаржитися на біль.

Найчастіші до ознак отиту у дітей належать:

сильний або постійний плач без очевидної причини;
дитина тягне або тре вухо;
відмова від їжі (через біль при ковтанні);
порушення сну;
підвищення температури;
дратівливість або млявість.

У дітей отит середнього вуха часто розвивається швидко і може переходити у гнійний отит. Через анатомічні особливості накопичення рідини відбувається швидше, що підвищує тиск у барабанній порожнині та викликає виражений біль.

Профілактика отиту та вушних захворювань

Профілактика – це найефективніший спосіб зменшити ризик розвитку отиту та інших захворювань органів слуху. Оскільки отит – це запалення вуха, яке часто виникає як ускладнення інфекцій або через зовнішні чинники, основна увага приділяється усуненню факторів ризику та зміцненню захисних функцій організму. До основних правил профілактики належать:

Своєчасне лікування захворювання верхніх дихальних шляхів. Нежить, ГРВІ, синусити можуть сприяти розвитку отит середнього вуха, адже інфекція легко потрапляє у вушну порожнину через слухову трубу.
Правильний догляд за вухами. Надмірне або неправильне очищення слухового проходу (особливо ватними паличками) може травмувати шкіру та сприяти розвитку зовнішнього отиту. Рекомендується очищати лише зовнішню частину вуха без проникнення всередину.
Уникнення потрапляння брудної води у вуха, особливо під час купання у відкритих водоймах або басейнах. Волога створює сприятливі умови для розвитку бактерій і може провокувати запалення вуха.
Зміцнення імунітету. Збалансоване харчування, достатній сон, фізична активність допомагають організму ефективніше протистояти інфекціям – основним причинам отиту.

Для дітей важливою є правильна профілактика з перших місяців життя. Наприклад, годування у напіввертикальному положенні знижує ризик потрапляння рідини у слухову трубу, що актуально для запобігання отиту у немовлят. Також необхідно контролювати стан аденоїдів і своєчасно лікувати ЛОР-захворювання.

Ефективним методом профілактики є вакцинація. Так звана «вакцина від отиту» – це щеплення проти пневмококової та гемофільної інфекцій, які є частими причинами середнього отиту.