Діагностичний напрямок
Ентеропатії
Загальна характеристика
Антитіла до ендомізію (EMA) – це аутоантитіла, що взаємодіють із сполучнотканинною оболонкою м'язевого волокна (ендомізієм). Основний антиген до них – фермент тканинна трансглутаминаза. Антитіла до ендомізію є клініко-лабораторним маркером глютенової ентеропатії. Їх концентрацію визначають для скринінгу, діагностики та контролю лікування Целіакії.
Целіакія- це генетично детерміноване аутоімунне захворювання з переважним ураженням тонкого кишківника, яке пов’язане з вживанням в їжу глютена. Якщо в раціоні присутній глютен, імунна система хворого на целіакію перебуває під постійним антигенним пресингом. Під впливом глютену утворюються специфічні антитіла (до тканинної трансглютамінази типу 2 [tTG], антиендомізіальні [EMA], до дезамінованих пептидів гліадину [DGP]) і розвивається аутоімунна запальна реакція, яка призводить до атрофії ворсинок слизової оболонки тонкого кишківника. Аутоімунне запалення слизової оболонки тонкого кишківника викликає порушення всіх його функцій, а саме травлення, засвоєння, секреторної і рухової діяльності.
Серологічне дослідження корисно в якості попереднього скринінгового обстеження при підозрі на целіакію і вирішенні питання про направлення на біопсію з гістологічним дослідженням. Поєднання тестів підвищує специфічність і чутливість дослідження (тест на антитіла до гліадину більш чутливий, тести на антитіла до ендомізію і ретикуліну - більш специфічні).
Антитіла, асоційовані з целіакію, використовують і при моніторингу лікування целіакії (безглютеновая дієта), які зазвичай зникають через кілька місяців після переходу на дієту.
Показання для призначення
діагностика глютенової ентеропатії у пацієнтів із клінічними симптомами: втрата ваги у дорослих, хронічні або періодичні діарея/закреп/біль у животі, анемія, гіпокальціемія або остеомаляція, нез’ясованої етіології та інш. у комплексі з іншими серологічними тестами;
підтвердження діагнозу без проведення біопсії у дітей з високим рівнем tTG -IgA (перевищує верхню межу норми ≥10 разів);
скринінг глютенової ентеропатії у пацієнтів із підвищеним ризиком цього захворювання (спадкова схильність: наявність целіакії у родичів 1-го ступеня; цукровий діабет 1-го типу; синдром Дауна; аутоімунні захворювання печінки і/або щитоподібної залози; синдром Шерешевського-Тернера; синдром Вільямса- Бойрена; нефропатія IgА; дефіцит IgA )
відбір для біопсії тонкого кишківника у пацієнтів з підозрою на целіакію ( наприклад: атипова, німа, латентна форми целіакії);
для диференційної діагностики у пацієнтів з алергією на пшеницю та гіперчутливістю до глютену, неспричиненою целіакією;
оцінка дотримання пацієнтом безглютенової дієти та оцінка активності захворювання
Маркер
Серологічний маркер діагностики целіакії.
Клінічна значущість
Склад показників:
Антитіла IgG до ендомізію (EMA), метод IIFT – напівкількісний
Референтні значення:
Правила підготовки пацієнта
венозна кров
Правила доставки біоматеріалів до лабораторії
венозна кров
Біоматеріал для дослідження: Сироватка ВК. Тип пробірки, об’єм БМ в пробірці: Вакутейнер з розподільним гелем, 5,0 мл. ПреА обробка перед транспортуванням: центрифуговану пробірку зберігати в холодильнику. Умови доставки: Температура від 2 до 8 градусів, 24 год.
Інтерференція:
- Не виявлена.
- Не виявлена.
Інтерпретація:
- 1. Целіакія; 2. Герпетиформний дерматит.
1. Здорові люди
2. Ефективне лікування целіакії - безглютенова дієта (антитіла зникають через кілька місяців, але з'являються знову при порушенні дієти і надходженні глютену з їжею).