Аскаридоз, Ascaris lumbricoides, антитіла IgG

Діагностичний напрямок

Інфекційне ураження організму

Загальна характеристика

Аскаридоз – гельмінтоз, що викликається круглими хробаками аскаридами (Ascaris lumbricoides, струнець). Механізм передачі збудника - фекально-оральний; шляхи передачі - харчовий, водний, побутовий. Поширенню аскаридозу сприяє вживання овочів, ягід і зелені з городів, грунт яких удобрений не знешкодженими фекаліями. Людина, в кишківнику якої паразитують самки і самці аскарид, є єдиним джерелом інвазії. Дорослі аскариди живуть у тонкій кишці, де самки після запліднення відкладають близько 200 000 яєць на добу. Потрапляючи з фекаліями в навколишнє середовище, за сприятливих умов яйця дозрівають протягом 10 - 15 днів і більше. 
При проковтуванні людиною зрілих яєць, у верхньому відділі тонкої кишки з них виходять личинки, які проникають через стінку кишки в нижню порожнисту вену, далі в судини печінки і легень, звідки переходять в альвеоли і бронхи. В легенях вони піднімаються по епітелію дихальних шляхів у глотку і заковтуються в шлунково-кишковий тракт. Після повторного потрапляння в тонку кишку вони протягом 70 - 75 діб розвиваються у дорослих паразитів, здатних продукувати яйця.
Тривалість життя дорослої аскариди досягає року, після чого відбувається її загибель і разом з калом вона видаляється назовні. Тому наявність аскарид протягом кількох років у однієї людини пояснюється лише повторними зараженнями. Паразитування гельмінтів супроводжується синтезом антитіл, однак рівень антитіл багато в чому залежить від ступеня глистної інвазії. Для більш достовірної діагностики використовується з іншими лабораторними методами. В клінічному перебігу аскаридозу виділяють дві фази — ранню (міграційну) і пізню (кишкову). Перша фаза збігається з періодом міграції личинок, тоді як друга обумовлена паразитуванням гельмінтів в кишківнику і можливими ускладненнями. Основними клінічними ознаками аскаридозу є симптоми ураження легень (сухий кашель, задишка, біль у грудях), субфебрильна температура, уртикарний висип, свербіж, нездужання, слабкість, головні болі, еозинофілія до 20 - 30%, гіперлейкоцитоз. У хронічній фазі аскаридозу виникають нудота, дисфункція кишківника, болі в животі, порушення сну. Можливі ускладнення аскаридозу: панкреатит, апендицит, кишкова непрохідність. 

Показання для призначення

Клінічні підозри на аскаридоз.

Маркер

Серологічний маркер імунної пам'яті до інфекції аскаридозу.

Клінічна значущість

Склад показників:

Антитіла до Аскариди IgG

<0.9       негативний
0.9 - 1.1 сумнівний
>1.1       позитивний

Правила підготовки пацієнта

Правила доставки біоматеріалів до лабораторії

Інтерференція:

• Не виявлена.
• Не виявлена.

Інтерпретація:

• Позитивний результат: 1. Аскаридоз, міграційна стадія; 2. Хибнопозитивні результати (специфічність дослідження 90%).
• Негативний результат:
  1. Відсутність інфікування;
  2. Відсутність детектованого рівня антитіл IgG до Ascaris lumbricoides (рання або пізня стадії, слабо виражена імунна відповідь).
  Сумнівний результат: рекомендується повторити дослідження через 2 - 4 тижні. Якщо результат при повторному дослідженні повторно сумнівний, результат дослідження слід трактувати як негативний.