Діагностичний напрямок
Оцінка стану імунної системи
Загальна характеристика
Сироватковий IgA становить 10-15 % від загальної кількості імуноглобулінів, синтезується зрілими В-лімфоцитами.
Імуноглобулін А забезпечує місцевий імунітет: захист дихальних, сечостатевих шляхів і шлунково-кишкового тракту від інфекцій. Його функція полягає у пригніченні адгезії бактерій і вірусів до епітеліальних клітин, нейтралізації бактеріальних токсинів і вірусів, зв’язування потенційних алергенів.
Активує комплемент по альтернативному шляху. Час напівжиття 6-7 діб.
IgA є тимуснезалежним і самостійний його синтез в самому ранньому віці недостатній. У дітей дефіцит імуноглоубілну А може бути транзиторним, і з віком синтез цього імуноглобуліну покращується.
Постачання IgA з грудним молозивом та молоком матері попереджає раннє заселення кишечника новонародженого бактеріями.
Дефіцит IgA призводить до виникнення повторних інфекцій, аутоімунних порушень, алергії.
Повний дефіцит імуноглобуліну А (визначається при рівні в сироватці крові нижче, ніж 0,07 г/л) є найбільш частим первинним імунодефіцитом, частота якого становить 1 на 500 осіб, при цьому рівні інших імуноглобулінів (M, G, E) є нормальними.
Показання для призначення
1. Рецидивуючі бактеріальні респіраторні інфекції (синусити, пневмонії), а також отити, менінгіти, бронхіальна астма.
2. Хронічна діарея, синдром мальабсорбції.
3. Анафілактичні пicлятрансфузійні реакції.
4. Раніше діагностований селективний дефіцит імуноглобуліну А.
5. Пухлинні захворювання лімфоїдної системи (мієлома, лейкоз, лімфоми, ретикулосаркоми).
6. Дифузні захворювання сполучної тканини (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, дерматоміозит).
7. Хронічний гепатит, цироз печінки.
Маркер
Маркер оцінки стану імунної системи (місцевого імунітету).
Клінічна значущість
Діагностика імунодефіцитів. Визначення вмісту сироваткового імуноглобуліну А має клінічне та діагностичне значення при хронічній діареї, синдромі мальабсорбції, рецидивуючих бактеріальних респіраторних інфекціях, отитах, синуситах, бронхіальній астмі, анафілактичних транстрансфузійних реакціях. мієлому, лейкоз, лімфоми, ретикулосаркоми), хронічному гепатиті, цирозі печінки.
Виявлення та моніторинг моноклональних гаммапатій.
Входить до діагностичного алгоритму обстеження пацієнтів з підозрою на целіакію.
Склад показників:
Вміст сироваткового імуноглобуліну A
Діапазон вимірювань: від 0.01
Одиниця виміру: Грам на літр
Референтні значення:
Правила підготовки пацієнта
венозна кров
капілярна кров
Правила доставки біоматеріалів до лабораторії
венозна кров
Біоматеріал для дослідження: Сироватка ВК. Тип пробірки, об’єм БМ в пробірці: Вакутейнер з розподільним гелем, 3,5 мл. ПреА обробка перед транспортуванням: центрифуговану пробірку зберігати в холодильнику. Умови доставки: Температура від 2 до 25 градусів, 24 год.
капілярна кров
Біоматеріал для дослідження: Сироватка КК. Тип пробірки, об’єм БМ в пробірці: Мікровет (сироватка), 500 мкл. ПреА обробка перед транспортуванням: центрифугувати пробірку. Умови доставки: Температура від 2 до 25 градусів, 24 год.
Інтерференція:
- Алкоголізм
- Імунодепресанти, цитостатики, препарати золота, декстран, естрогени, карбамазепін, вальпроєва кислота, іонізуюча радіація, спленектомія, втрата білка при ентеро - і нефропатіях, опіках.
Інтерпретація:
Підвищення рівня імуноглобуліну А може спостерігатися при алергії, хронічній або гострій інфекції, аутоімунному захворюванні, яке змушує імунну систему надмірно реагувати. Наприклад, ревматоїдний артрит, вовчак.
Моноклональні гаммапатії.
Повний дефіцит імуноглобуліну А визначається при його рівні в сироватці крові нижче, ніж 0,07 г/л. Вибірковий (селективний) дефіцит імуноглобуліну А є найбільш частим первинним імунодефіцитом, частота якого становить 1 на 500 осіб, при цьому рівні інших імуноглобулінів (M, G, E) є нормальними. Недостатність імуноглобуліну А в межах вище за 0,07 г/л, але нижче за 0,2 г/л визначається як парціальний (частковий) дефіцит імуноглобуліну А. У дітей дефіцит імуноглоубілну А може бути транзиторним, і з віком синтез цього імуноглобуліну
Більшість людей з дефіцитом IgA (50-75%) не мають жодних проблем зі здоров’ям. Деякі люди з дефіцитом IgA частіше хворіють на інфекції: синусити, бронхіти, пневмонії, кишкові інфекції. Деякі люди з дефіцитом IgA також частіше мають алергію, а також проблеми з травленням та аутоімунні, такі як целіакія або вовчак.
Клінічна неоднорідність може пояснюватися порушенням диференціювання В-клітин і, в деяких випадках, пов’язаному з цим дефектом клітинного імунітету. Нездатність В-клітин диференціюватися в плазматичні клітини, що секретують IgA, може бути спричинена дефіцитом цитокінів, таких як інтерлейкін (IL)-4, IL-6, IL-7 та IL-10.
Порушення синтезу імуноглобуліну А може бути першою маніфестацією більш важкого імунодефіциту, наприклад, загального варіабельного імунодефіциту або комбінованого імунодефіциту (синдром Луї-Бар, синдром Віскотта-Олдрича, синдром Ніймеген, синдром PIK3дельта тощо). Тому при наявності клінічних показів у пацієнтів із зниженим рівнем імуноглобуліну А показаний моніторинг інших класів імуноглобулінів.
