Діагностичний напрямок
Оцінка стану імунної системи
Загальна характеристика
Фагоцитоз - комплекс реакцій, спрямованих на розпізнавання, поглинання і елімінацію з організму мікроскопічних часток. Багато типів клітин в тій чи іншій мірі здатні до фагоцитозу, однак для імунної системи найбільше значення має фагоцитарна активність саме нейтрофілів.
При цьому виділяють кілька основних етапів фагоцитарного процесу :
• Адгезія - прилипання клітин до мікробів.
• Поглинання мікроба, з утворенням фагосоми.
• Дегрануляція - викид спеціальних мікробоцідних факторов в фагосому, що містить поглиненого мікроба.
• Окислювальний вибух - різке зниження рН в фаголізосомі.
• Загибель і деградація мікроба в фаголізосомі під дією мікробоцідних факторів і низького рН.
Збій хоча б на одному з зазначених етапів призводить до так званого неефективного фагоцитозу.
Приміром, нейтрофіли можуть бути присутніми в крові в нормальній кількості, проявляти повноцінну хемотаксичну і поглинальну активність, але при цьому не вбиваючи поглинені мікроорганізми.
Можливий варіант, коли в лабораторних тестах фагоцити демонструють високий окислювальний потенціал (метаболічний резерв), проте порушений процес розпізнавання і поглинання мікробів.
Недостатньо ефективно процес очищення організму від патогенів буде проходити і в тому випадку, якщо концентрація нейтрофілів в крові з яких-небудь причин знижена.
Саме тому функціональну активність гранулоцитів слід оцінювати комплексно.
У нашій лабораторії використовується тест-система, яка дозволяє проводити реакцію в умовах цільної крові, у присутності опсонізуючих факторів сироватки, що набагато підвищує об'єктивність дослідження.
Гранулоцити не підлягають попередньому виділенню і відмиванню.
Крім цього, оцінка фагоцитозу за допомогою проточної цитометрії дозволяє уникнути ряду недоліків традиційного методу мікроскопування у мазках.
Показання для призначення
Підозра на генетично обумовлений або набутий імунодефіцит, наявність в анамнезі важких бактеріальних і / або грибкових інфекцій, хронічні запальні захворювання бактеріальної природи, рецидивні гнійні лімфаденіти, абсцеси внутрішніх органів, хронічний гранулематоз, частий / тривалий лейкоцитоз і наявність інших маркерів запалення.
Маркер
Маркер функціональних порушень фагоцитів.
Клінічна значущість
Діагностика функціональної активності гранулоцитів дозволяє діагностувати деякі первинні і вторинні імунодефіцити фагоцитарного процесу.
Тест с дигідрородаміном (DHR-тест) є «золотим стандартом» діагностики хронічної гранулематозної хвороби, також опосередковано дозволяє визначити жінок-носіїв патологічного гену при Х-зчепленій формі захворювання. Суттєве зниження показників тесту відмічається при дефіциті мієлопероксидази (вимагає диференційної діагностики з хронічною гранулематозною хворобою). Вторинні порушення фагоцитарного процесу можуть відмічатися при терапії глюкокортикостероїдами, ВІЛ-інфекції, діабеті, тяжких хірургічних операціях, ряді інших хронічних захворювань.
Склад показників:
Фагоцитарна активність
Діапазон вимірювань: до 100
Одиниця виміру: %
Референтні значення:
Стимульована окислювальна інтенсивність
Діапазон вимірювань: до 200x10*3
Одиниця виміру: Середня інтенсивність флуоресценції
Референтні значення:
Спонтанна окислювальна інтенсивність
Діапазон вимірювань: до 200x10*3
Одиниця виміру: Середня інтенсивність флуоресценції
Референтні значення:
Гранулоцити
Діапазон вимірювань: до 300x10*9/л
Одиниця виміру: x10*9/л
Референтні значення:
Індекс стимуляції
Діапазон вимірювань: не застосовується
Референтні значення:
Правила підготовки пацієнта
венозна кров
Правила доставки біоматеріалів до лабораторії
венозна кров
Біоматеріал для дослідження: Цільна ВК/Na-He. Тип пробірки, об’єм БМ в пробірці: Вакутейнер з содіум-гепаріном, 4,0 мл. Умови доставки: Температура від 18 до 25 градусів, 24 год.
Інтерференція:
Інтерпретація:
Висока спонтанна активність може свідчити про системний запальний процес, активацію фагоцитов в периферичній крові.
- Низька окислювальна інтенсивність. Вкрай низькі показники (1/10 і нижче від норми) окислювальної інтенсивності після стимуляції E.coli і PMA є діагностичним маркером дефіциту мієлопероксидази (MPO) і хронічної гранулематозної хвороби (ХГХ). Для диференційної діагностики між дефіцитом мієлопероксидази і ХГХ необхідно додаткове обстеження – тест с нітросинім тетразолієм (НСТ-тест), який при дефіциті МРО буде нормальним, а при ХГХ – зниженим. Інтенсивність окислювального вибуху (індексу стимуляції) залежить від мутації відразу декількох ферментів NADPH-оксидазного каскаду. Якщо у пацієнта жіночої статі зустрічається дві субпопуляції стимульованих гранулоцитів, що відрізгняються за інтенсивністю окислювального сибуху, це може свідчити про Х-зчеплене носійство дефектного гену хронічної гранулематозної хвороби CYBB. Незначні відхилення від норми тесту з дигідрородаміном (DHR-тест) можуть відмічатися при дефіциті глюкозо-6-фосфат дегідрогенази (GP6PD) та при інших дефектах фагоцитозу, однак вони не є специфічними. Якщо позитивний контроль стимуляції (PMA) позитивний, а досліджуваний зразок (стимуляція E. coli) негативний, то швидше за все зразок крові містить солі етилендіамінтетраоцтової кислоти або цитрату в якості антикоагулянта. Необхідно зробити перезабір БМ, використовуючи антикоагулянт Na-гепарин. На показники DHR тесту суттєвий вплив може чинити використання системних глюкокортикоїдів, приводячи до тимчасового зниження його показників.
Низька фагоцитарна активність, як правило, свідчить про порушення транспортування крові та накопиченні великої кількості пошкоджених фагоцитів, не здатних відповідати на стимул. Також, низька фагоцитарна активність може зустрічатися при сепсисі, діабеті та інших захворюваннях, що характеризуються загальною сильною інтоксикацією та/або виснаженням.