Діагностичний напрямок
Функціональний стан організму
Загальна характеристика
Пепсиногени (I/II/співвідношення) це комплексне дослідження, що включає визначення рівнів і співвідношення специфічних білків травного тракту (пепсиногенів I і II). Індекс PGI/PGII (співвідношення концентрацій пепсиногену I та II) потрібен для раннього виявлення атрофічного гастриту та його ускладнень.
Пепсиноген є неактивним попередником ферменту пепсину і існує в двох біохімічно і імунологічно різних варіантах - пепсиноген I і II.
Пепсиноген I -це неактивна проформа ферменту пепсину, яка під дією соляної кислоти перетворюється на пепсин, який бере участь у розщепленні білкової їжі. Пепсиноген I секретується переважно клітинами дна і тіла шлунка. Визначення рівня пепсиногену I використовується для оцінки атрофічного гастриту тіла шлунка - кількість парієтальних клітин, які секретують соляну кислоту, знижується і також зменшується концентрація пепсиногена I в крові.
Пепсиноген II - це неактивна проформа ферменту пепсину, яка також під дією соляної кислотою перетворюється на пепсин. Пепсиноген II виробляється клітинами всього шлунка і дванадцятипалої кишки, і також використовується для секреції пепсину. Визначення рівня пепсиногену II застосовується для діагностики та оцінки асоційованого з Helicobacter Pilory гастриту або може підвищуватися у людей, інфікованих бактерією H.Pilory та інших захворюваннях шлунка.
При цьому для пепсиногена I оптимальна висока кислотність (рН = 1,5-2,0), а для пепсиногена II нижча (рН = 4,5). У нормі невелика кількість пепсиногену I і II надходить в кров і може бути виміряна.
Показання для призначення
1.Скринінгове обстеження:
- пацієнти з диспепсичними проявами;
- виявлення пацієнтів, які потребують проведення гастроскопії та гістологічного дослідження біоптатів слизової оболонки шлунка (онкологія);
- контроль ефективності терапії хелікобактерної інфекції та стану слизової оболонки шлунка.
2.Діагностика стану та локалізації змін на слизовій оболонці шлунка:
- у пацієнтів із протипоказаннями до ендоскопічного обстеження;
- визначення ризику розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, стравоходу Барретта та раку шлунка;
для раннього виявлення аденокарциноми - у пацієнтів із факторами ризику (паління, зловживання алкоголем);
- у пацієнтів з діагностованою залізодефіцитною анемією В12;
- у пацієнтів з високим рівнем гомоцистеїну (на фоні серцево-судинної патології, синдрому мальабсорбції, ендокринних захворювань (цукрового діабету, захворювання щитовидної залози), псоріазу, патології нирок та ін.);
- у пацієнтів із захворюваннями нервової системи (депресія, полінейропатія, деменція та ін.);
- для діагностики гастриноми;
- за наявності клінічних проявів (симптоми атрофічного гастриту: дискомфорт в епігастральній ділянці, відчуття швидкого насичення, нудота, диспепсія) та випадків захворювань шлунка (хронічні гастрит/гастродуоденіт, рак шлунка та ін.) у найближчих родичів.
Маркер
Біохімічний маркер стану слизової оболонки шлунка
Клінічна значущість
Дане дослідження необхідне лікарю в клінічній практиці:
•Для діагностики атрофічного гастриту у пацієнтів, які входять до групи ризику розвитку атрофічного гастриту, з симптомами шлункової диспепсії або супутніми аутоімунними захворюваннями
•Для діагностики виразки шлунка та дванадцятипалої кишки
•Для контролю за лікуванням H. pylori-асоційованого гастриту, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.
•Для оцінки необхідності проводити інвазивні та радіологічні дослідження при симптомах шлункової диспепсії
• Щоб оцінити стан слизової оболонки шлунка
у пацієнтів, які отримують інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол) понад 1 рік
•Для ранньої діагностики аденокарциноми та карциноїду шлунка
•Для діагностики гастриноми
Інтерпретація результатів здійснюється з урахуванням віку, особливостей харчування, клінічного стану та інших лабораторних показників стану слизової оболонки шлунка (гастрин –17, антитіла до H. Pylori Ig G).
Склад показників:
Пепсиноген I
Одиниця виміру: Мікрограм на літр
Референтні значення:
Пепсиноген II
Одиниця виміру: Мікрограм на літр
Референтні значення:
Спiввiдношення пепсиноген I до пепсиноген II
Референтні значення:
Правила підготовки пацієнта
венозна кров
Правила доставки біоматеріалів до лабораторії
венозна кров
Біоматеріал для дослідження: Сироватка ВК . Тип пробірки, об’єм БМ в пробірці: Вакутейнер з розподільним гелем, 3,5 мл. ПреА обробка перед транспортуванням: центрифуговану пробірку зберігати в холодильнику. Умови доставки: Температура від 2 до 8 градусів, 24 год.
Інтерпретація:
Підвищення рівня↑пепсиногену I : антральний H. pylori-асоційований гастрит; виразка дванадцятипалої кишки;інфікування H. pylori; гастринома; хронічна ниркова недостатність; регулярне застосування інгібіторів протонної помпи протягом короткого терміну.
Підвищення рівня↑пепсиногену ІІ : гострий або хронічний H. pylori-асоційований гастрит; виразка дванадцятипалої кишки чи шлунка; синдром Золлінгера – Еллісона;застосування інгібіторів протонної помпи (наприклад: омепразол, пантопразол).
PG I / PG II співвідношення:
Співвідношення підвищується: з віком; при хронічній нирковій недостатності.
Зниження рівня↓ пепсиногену I :атрофічний гастрит тіла шлунка чи пангастрит; перніциозна анемія;аденокарцинома та карциноїд шлунку; аутоімуний тиреоїдит; цукровий діабет І типу; ваготомія; резекція шлунка;гіпофункція аденогіпофізу; регулярне застосування інгібіторів протонної помпи протягом тривалого терміну (більше 1 року); знижені значення можуть бути ознакою вираженої атрофії при високому ризику виникнення раку шлунка, дефіциті В12, Zn, Ca, Fe.
Зниження рівня↓ пепсиногену II : первинна надниркова недостатність (хвороба Адісона); резекція шлунку та гастректомія; мікседема
PG I / PG II співвідношення :
Знижується зі збільшенням вираженості атрофічного гастриту, причому ступінь зниження пропорційна тяжкості процесу.