Імуноглобулін G (IgG) – це не просто домінуючий тип антитіл у сироватці крові. Це ключовий гравець у захисті організму від інфекцій та фундаментальний елемент гуморальної імунологічної пам’яті. Розуміння його ролі є критично важливим для ефективної клінічної практики.
Важливо пам'ятати, що дефіцит субкласів IgG – це не рідкість. Згідно з останніми даними, отриманими з лікарських звітів JMF, він посідає третє місце серед найпоширеніших первинних імунодефіцитів. Цей факт підкреслює необхідність пильної уваги до цієї проблеми у вашій щоденній практиці.
Для поглибленого розуміння, IgG поділяється на чотири субкласи: IgG1 , IgG2, IgG3 та IgG4. Кожен з них має унікальні біологічні функції та розподіл у тканинах. Ця диференціація дозволяє імунній системі забезпечувати високоспецифічну та ефективну відповідь на широкий спектр патогенів і антигенів.
Давайте детальніше розглянемо, до чого може призвести дефіцит кожного субкласу, щоб ви могли швидше і точніше діагностувати проблему:
Дефіцит IgG1: | Ізольований дефіцит IgG1 зустрічається рідко при нормальному рівні загального IgG. Частіше супроводжує загальний дефіцит IgG. Клінічно часто корелює з важкими бактеріальними інфекціями. Важливо пам'ятати, що дефіцит IgG1 значно частіше діагностується у дорослих, ніж у дітей, і нерідко поєднується з дефіцитом інших субкласів. Слід пам'ятати, що у дітей молодше 5 років він може бути складовою транзиторної гіпогамаглобулінемії дитинства. Критично, що у пацієнтів з ізольованим дефіцитом IgG1 з часом може розвинутися загальний варіабельний імунодефіцит. |
Дефіцит IgG2: | Це найпоширеніший клінічно значущий дефіцит субкласів IgG. Іноді він асоціюється з селективним дефіцитом IgA, що може вказувати на спільні механізми виникнення цих дефектів. Пацієнти з дефіцитом IgG2 мають підвищену схильність до інфекцій, особливо спричинених інкапсульованими бактеріями, такими як Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae та Neisseria meningitidis. Хоча він частіше зустрічається у дітей і може бути фізіологічним у віці до 4 років, він також може бути причиною важких інфекцій (пневмонія, менінгіт) у немовлят з транзиторною гіпогаммаглобулінемією. Приблизно 1 з 1000 дорослих страждає на дефіцит IgG2, причому у чоловіків він діагностується частіше, ніж у жінок. Цей дефіцит часто спостерігається у пацієнтів з обструктивними захворюваннями легень, особливо при тривалому перебігу та стероїдній терапії. Існує також кореляція між дефіцитом IgG2 та алергією/астмою. |
Дефіцит IgG3: | Як і дефіцит IgG1, дефіцит IgG3 частіше зустрічається у дорослих. Поширеність дефіциту IgG3 варіює, але деякі дослідження показують, що він може бути навіть найпоширенішим дефіцитом підкласу IgG. Він асоціюється з інфекціями дихальних шляхів (хронічний рефрактерний синусит), рецидивними інфекціями (лімфоцитарний менінгіт, паротит) та хронічними захворюваннями легень, астмою. Важливо пам'ятати, що у більшості симптоматичних пацієнтів з дефіцитом IgG3 спостерігається додатковий дефіцит іншого підкласу. |
Дефіцит IgG4: | Ізольований дефіцит IgG4 зустрічається рідко. Часто він протікає безсимптомно (до 15% дітей і 10% дорослих можуть мати дефіцит IgG4). Однак, він може супроводжуватися хронічними інфекціями легень та бронхоектазами. У дітей молодше 5 років дефіцит IgG4 зустрічається частіше, але зазвичай з віком рівень цього імуноглобуліну нормалізується. Дефіцит IgG4 часто поєднується з дефіцитом IgG2, дефіцитом IgA або комбінованим дефіцитом IgG2-IgA. |
Важливо пам'ятати, що дослідження субкласів імуноглобулінів G доступне як у вигляді комплексного аналізу, так і у вигляді монодосліджень (окремо IgG1, IgG2, IgG3, IgG4). Найбільш часто діагностуються дефіцити субкласів IgG2 та IgG3.
Монодослідження IgG2 є обов'язковим для всіх пацієнтів з симптомами селективного дефіциту імуноглобуліну А, оскільки досить часто зустрічається комбінація дефіциту IgA та IgG2, навіть при нормальному рівні загального імуноглобуліну G.
Монодослідження також корисні для моніторингу вже відомих знижених показників.